Як вберегти психіку після бою

Тетяна Таран, військовий психолог, вважає, що учасників АТО необхідно вчити технікам виходу зі стресу

Добре відомо, що психологічні травми, набуті на полі бою, не зникають безслідно та впливають на подальше життя людини. Наприклад, за час війни у В’єтнамі США втратили, за різними даними, понад 58 000 вояків. Але після її закінчення ще 129 000 учасників бойових дій загинули в результаті стресів і самогубств. Рівень розлучень у родинах ветеранів досягав 90 відсотків. Третину ув’язнених в американських тюрмах до 1985 року становили ті, хто пройшов В’єтнам.

Небезпеку, яку містять «невідпрацьовані» психічні розлади, добре усвідомлюють вітчизняні військові психологи, які сьогодні в Україні при лікуванні душ бійців дедалі частіше застосовують ізраїльські, американські та власні психологічні техніки, розроблені з урахуванням новітнього досвіду гібридної війни на Сході нашої держави. Такі ж методики впроваджені і в реабілітаційних центрах, що відкриті при військових госпіталях та санаторіях.

Тетяна Таран, керівник відділення психологічної реабілітації Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» МО України, володіє унікальними методиками, які визнають за кордоном. Тисячі пацієнтів, їхніх рідних і близьких завдячують Тетяні Володимирівні своїм душевним спокоєм та родинним теплом.

— Спочатку — надважкі випробування, обстріли, поранення, смерті, полон і катування, розлука з близькими. Потім — нездатність пристосуватися до мирного життя, нерозуміння суспільства, зловживання алкоголем, кошмари, загострене почуття справедливості. Сьогодні переважна більшість воїнів АТО потребує психологічної допомоги, — стверджує лікар.

Одного разу Тетяну Таран терміново відрядили до іншого гарнізону: військовослужбовець Микола К., який знаходився на реабілітації в психіатричному відділенні, почув по телевізору постріли, увійшов у стан ступору, почав безперервно читати вголос молитви.

Медики не могли вмовити його поїсти чи попити, він втратив відчуття тепла і холоду. Попри медикаментозне лікування у нього з’явилась агресія. Тож начальник психіатричного відділення вирішив звернутися по допомогу до іншого медичного закладу.

Як діяти, коли ваш товариш у ступорі:

  1. Перевір наявність ушкоджень у потерпілого.
  2. Обмеж його доступ до зброї.
  3. Стисни йому пальці на обох руках. Говори заспокійливо.
  4. Масажуй йому точки на обличчі над бровами.
  5. Поклади свою долоню йому на груди, контролюй та уповільни його дихання.
  6. Спитай, чи хоче людина пити, їсти, в туалет.
  7. Постукай своїми долонями по його колінах. Повтори дії.
  8. Повтори запитання, говори директивно і позитивно.
  9. Якщо контакт є — займи монотонною справою. Наприклад, доручи заряджати магазин.
  10. Достав потерпілого до психолога.

— Доки очікували на приїзд психіатричної бригади, я з дозволу начальника відділення застосувала сучасну ізраїльську психотехніку спрямованої уваги травмофокусованого напрямку психотерапії. В Україні техніки спрямованої уваги зараз з успіхом почали застосовувати при роботі з військовослужбовцями — учасниками АТО та їхніми родинами, в життя яких увірвалася війна, — розповідає Тетяна Таран.

Ця техніка полягає у відновленні загального психофізіологічного й емоційного стану особистості за допомогою дихання і контрольованих переживань шляхом звернення до попереднього позитивного досвіду. Наприклад, пригадування емоцій і переживань під час перебування на морському березі.

У результаті відбувається швидке зміцнення особистості, яка пережила жахливі події, що безпосередньо пов’язані із ситуацією смерті та значно перевищують можливості людської психіки. Зміцнюється сила «я», інтегруються емоційні, пізнавальні та поведінкові аспекти функціонування. Шляхом безпечного саморозкриття, актуалізації виявлення та усвідомлення почуттів та власного тіла відбувається опрацювання отриманого травмодосвіду.

Ключовим аспектом є відновлення та усвідомлення контакту військового із самим собою та з оточенням. При цьому враховується «принцип реальності» та подальша можливість використання набутого бойового досвіду для ефективного зростання особистості.

Для Миколи таким позитивним переживанням, яке надало йому сил, був його особистий досвід «я на морі», який якісно відрізнявся від досвіду «я на полі бою».

Поступово до хлопця повернулося відчуття безпеки, усвідомлення власного тіла, почали повертатися вищі психічні функції, почав відновлюватися самоконтроль. І він вже відповідав чітко, ніби двадцять хвилин тому не перебував у зміненому стані свідомості.

Після цього хлопець попросив їжі. Медсестри принесли узвару і печива, підігріли домашні котлети. Він їв і їв, так ніби нічого й не трапилося. А медики стояли позаду і плакали.

— Потім я супроводила його до машини «швидкої допомоги», — продовжує Тетяна Таран. — Раптом він сказав: «Я засинаю», і відключився на ходу, як дитина, ледве встигли його підхопити. Психіатрична бригада, що очікувала на пацієнта, була збентежена…

Цей випадок трапився зі звичайним бійцем, що мав здорову психіку та чималий бойовий досвід. Але його психічне «я», перенавантажене набутим травмодосвідом війни, вийшло за межі нормального буття. Негативний образ, на який зреагував військовий, міцно засів у нього в підсвідомості. Нейрони перенапружилися і немов зафіксувалися на побаченому, мозок «забув» про фізіологію, їжу і воду.

Тетяна Володимирівна каже, що хлопцю не вистачило знання базових технік швидкого відновлення психологічного здоров’я. Тому він підсвідомо звернувся до віри, як до єдиного ресурсу відновлення психіки, яким він володів.

— Під час екстремальних навантажень мозок намагається вберегти себе і подекуди відмовляється сприймати ситуацію, інформацію про яку все одно отримує через очі та вуха. В таких випадках нервова система перевантажується і дає збій. Це — нормальна захисна реакція організму на ненормальні події — смерть товаришів, загрозу власному життю, — розповідає Тетяна Таран. — Відсутність вчасно наданої травмофокусованими психотерапевтами допомоги здатна спровокувати посттравматичний синдром, який може проявитися навіть через роки. Для подолання різних стресових станів вже сьогодні розроблені психологічні техніки, які допомагають військовослужбовцям зберегти своє психічне здоров’я у критичній ситуації, тож володіти ними в умовах війни потрібно кожному.

Поділитися:

Share to Google Plus
Share to LiveJournal

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *