ЧУХРАЙ Валерій Вікторович

ЧУХРАЙ Валерій Вікторович

Солдат ЧУХРАЙ Валерій Вікторович  

с. Черняхів, Кагарлицький район

Стрілець-помічник гранатометника. 24-а окрема механізована бригада.

13 жовтня 2014 року під час виконання бойового завдання в Луганській області загинув військовослужбовець 24 механізованої бригади, рядовий Чухрай Валерій Вікторович, уродженець села Черняхів Кагарлицького району.

Валерій захищав незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Він загинув, підірвавшись на «розтяжці».

ЧУХРАЙ Валерій Вікторович народився 13 липня 1973 р. у селі Черняхів Кагарлицького району Київської області.  З 1980р. відвідував Черняхівський дитячий садок.  У 1978 році у Валерія з’явився рідний брат Олександр, якого Валерій сам і назвав. Протягом дитинства то й всього життя завжди були теплі та дружні відносини між братами. Навчався у Черняхівській середній школі. По закінченню школи поступив до Ніжинського сількогосподарського технікуму, який закінчив у 1993 році. Після закінчення технікуму працював на борових установках, далі трудову діяльність продовжив працюючи водієм.

З самого дитинства Валерій захоплювався читанням книг, читав будь-який жанр літератури. Пам’ять була розвинена дуже добре, тому все прочитане міг добре переказати і завжди відстоював свою думку, коли був впевнений у тому.

У 1995 році одружився та проживав разом із сім’єю і м. Києві у цьому ж році став батьком сина Владислава.

Однокласники говорять: зброя і наш Валерій – несумісні. Не воювати поїхав він – хотів зробити світ добрішим, адже був борцем за справедливість. Валерій дуже любив життя, любив своїх рідних, друзів. Був люблячим сином. Коли на 50-річчя матері він привіз їй величезний букет троянд, це було дуже зворушливо (врахуйте, що це був січень місяць).

Валерій був життєрадісним, добрим, веселим. Ще будучи в третьому класі, він вчительку допитувався: «Як це я знаю, хто сьогодні не вивчив урок». І на традиційне учительське, що «все ж написано на лобі», відповів: «Тут щось не так. Я кожного ранку дивлюсь в ЧУХРАЙ Валерій Вікторовичдзеркало».

Тетяна Богданець однокласниця: «Ми згадуємо Валерія тільки з позитивної сторони. Він був завжди добрий, веселий, життєрадісний. З різних життєвих ситуацій завжди знаходив правильний вихід. Валєра був люблячим сином, братом, батьком».

Загиблого в зоні АТО поховали в рідному Черняхові. Йому був всього 41 рік. Без батька залишився син, без сина – батьки, без дорогої людини – уся рідня…

Указом Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 р., “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

Поділитися:

Share to Google Plus
Share to LiveJournal